По благословению
Высокопреосвященнейшего Тихона
Митрополита Новосибирского и Бердского



 


Опубликовано 27.08.2016 в рубрике  Интернет-журнал
 

Протоиерей Олег Трофимов. Как Богу молиться?

За последние 2 года в украинских реалиях  этот вопрос рассматривается  не как право личного выбора, не в рамках  нравственно-практического делания или  богословских тонкостей, а в политическом и законодательном аспекте. Об этих законах и политической идеологии будет идти речь.
 
Майдан победил, демократия и свобода пришла, экономика процветает, на внешней и внутренней политической арене очередные «перемоги» (победы), «слава Україні і її героям» уже пришли, «вороженькі гинуть», «Україна – це Європа», а значит  -  высокие социальные стандарты и защищенные права человека, одним словом, все отлично… Осталось государственным мужам решить для жителей Украины только одну проблему – как Богу молиться?  С точки зрения нравственности, можно было бы только порадоваться тому, что  депутатам и  руководителям моей Родины пришло искреннее духовное прозрение, но, к сожалению, результат их деятельности – это то, что «Слава…» пришла только к кладбищу. Ведь по официальным данным ООН Украина - одна из самых быстро вымирающих стран мира. 

По конституции Украины, религия отделена от государства, но почему-то в Верховной Раде под разным соусом постоянно лоббируются законы, касающиеся одной из самых многочисленных конфессий  –  Украинской Православной Церкви Московского Патриархата, а именно законы, как ее верующим следует молиться Богу.  Рассмотрев эти законы, мы поймем смысл целостной идеологической картины на Украине, ну, и, конечно же, поймем «как нужно Богу молиться».

Претензии   властей заключаются в том, что верующие УПЦ МП не там и не так молятся,  поэтому их имущество – монастыри (лавры), храмы  –  необходимо отобрать и отдать в пользование другим конфессиям, например, греко-католикам (УГКЦ), которые являются   даже не православными, и  раскольникам, никем в мире не признанным среди поместных церквей – филаретовцам УПЦ КП  и «автокефальной церкви» УАПЦ. 

17 июня 2016 года в Верховную Раду был внесен законопроект о возвращении в государственную собственность комплексов Киево-Печерской и Почаевской лавр, то есть главным православным святыням Украины возвращается статус историко-культурных заповедников. Лавры также предлагается внести в реестр памятников ЮНЕСКО. В документе это мотивируется якобы невозможностью обеспечить сохранность архитектурных памятников Украинской Православной Церковью, в чьем пользовании находятся монастыри.

В проекте закона предлагается внести изменения в законы «Об охране культурного наследия» и «О свободе совести и религиозных организациях». Эти изменения предполагают запрет на приватизацию данных объектов и перевод их в государственную собственность. В проекте постановления Верховной Рады об указанных монастырях предлагается «установить порядок пользования строениями Киево-Печерской и Почаевской Свято-Успенской лавр, при котором все граждане Украины и все религиозные организации будут иметь одинаковую возможность доступа к пользованию этими памятниками».

На сайте Верховной Рады эти документы отсутствуют, однако их опубликовали некоторые издания. 

Как акцентируется, над законопроектами работали Владимир Парасюк, внефракционные народные депутаты и представители практически всех парламентских фракций и депутатских групп, кроме «Оппозиционного блока». 

Украинский политический феномен – бренд Парасюка, Савченко, Ляшко и т.д., – в первую очередь связан с русофобией, военной риторикой. Ну а в данном варианте из Парасюка сделали еще и борца за «украинскую церковь», т.е. за раскольников. 

«Легендарный» Парасюк, герой майдана, командир батальона «Днепр-1», депутат  Верховной Рады по 122-му мажоритарному округу во Львовской области, известен своими скандальными заявлениями, драками в Верховной Раде, сказочным пленом и ранением, когда на видеоконференциях он с переменными местами повязок дает интервью.  Слушая эти интервью, нетрудно понять, что его интеллектуальных сил недостаточно для того, чтобы хотя бы озвучить подобные законы.  Но этот закон продвигают через раскрученный бренд «патриота». 

Известно, что ранее, 16 мая, депутаты Тернопольского облсовета обратились к президенту Украины Петру Порошенко и правительству с требованием отобрать у Украинской Православной Церкви Свято-Успенскую Почаевскую Лавру и превратить ее в Кременецко-Почаевский государственный историко-архитектурный заповідник. Об этом говорится на официальном сайте органа местной власти. За соответствующее решение во время заседания облсовета 12 мая проголосовали все 54 депутата, присутствовавшие в зале.

Депутаты выдвинули в адрес УПЦ (МП) обвинения в «благословении войны против Украины», в присутствии «вражеских эмиссаров» и в разжигании межконфессиональной и межнациональной вражды.

Члены Тернопольского областного совета требуют передать сооружения Лавры в государственную собственность, чтобы дать возможность представителям других церквей совершать там службы. В их числе называют раскольнический «Киевский патриархат» и Греко-католическую Церковь. В документе это сформулировано как «восстановление конституционного права граждан на свободу мировоззрения и вероисповедания в храмовом комплексе в г. Почаеве УПЦ (Московского Патриархата)».

Ранее председатель Тернопольской облгосадминистрации, вопреки решению суда,  собственным распоряжением перевел общину УПЦ (МП) апостола Иоанна Богослова села Колосова в раскольнический «Киевский патриархат». 

Такая практика не является единичным случаем, за последние 2 года силой и противозаконно было захвачено более 60 храмов УПЦ (МП). 

Ну а как же с конституцией, «Україна – це Європа» и правами верующих? 

В конституции Украины в разделе «О свободе совести и религиозных организациях» сказано следующее: 

«Статья 3. Право на свободу совести.

Каждому гражданину в Украине гарантируется право на свободу совести. Это право включает свободу иметь, принимать и изменять религию или убеждения по своему выбору и свободу единолично или вместе с другими исповедовать любую религию или не исповедовать никакой, отправлять религиозные культы, открыто выражать и свободно распространять свои религиозные или атеистические убеждения.
Никто не может устанавливать обязательных убеждений и мировоззрения. Не допускается любое принуждение при определении гражданином своего отношения к религии, к исповеданию или отказу от исповедания религии, к участию или неучастию в богослужениях, религиозных обрядах и церемониях, обучение религии.

Статья 5. Отделение церкви (религиозных организаций) от государства.

Церковь (религиозные организации) в Украине отделена от государства.

Государство не вмешивается в осуществляемую в границах закона деятельность религиозных организаций…
Религиозная организация не должна вмешиваться в деятельность других религиозных организаций, в любой форме проповедовать вражду, нетерпимость к неверующим и верующим других вероисповеданий».

Как мы видим, на практике, законы для «демократической украинской» власти не писаны.

Но еще большим законодательным «шедевром» является нашумевший законопроект от 22.04.2016 № 4511 «Об особом статусе религиозных организаций, руководящие центры которых находятся в государстве, которое признано Верховной Радой Украины  государством-агрессором»

Как по мне, то весьма символична и дата рождения этого «закона» - день рождения Ленина! Творцами  его являются 16 депутатов  – «ленинцев» блока П. Порошенко и Ю. Тимошенко.

Интересно, что вначале к названию этого законопроекта не были приложены его  содержание и пояснительная записка, и появились они намного позже в открытом доступе на сайте Верховной Рады. 

Вот несколько выдержек из текста законопроекта и его анализ: 

  • Статья 1: «Установить статус для религиозных организаций, руководящие центры которых находятся в государстве-агрессоре … » - это означает повесить ярлык, узаконить беззаконие и, таким образом, «законно» грабить и осуществлять политику войны – поиск внутреннего врага и борьбы с ним. И все это называется «защита национальных интересов».
  • Статья 2: «Под государством-агрессором в этом законе следует понимать государство, официально получившее этот статус, через признание таким образом Верховной Радой Украины» - т.е. право и свобода совести верующих тут полностью исключается.
  • Статья 3: «Государство заключает соответствующие договоры (соглашения) об особом статусе этих организаций» - т.е. вне зависимости от желания религиозной организации этот договор навязывается.
  • Статья 4: «Регистрацию/перерегистрацию уставов (положений) религиозных организаций, определенных статьей второй этого закона, осуществляют в определенный действующим законодательством способ, после проведения соответствующей экспертной оценки регистрационных документов независимыми специалистами и при условии предоставления ими государственному органу, который осуществляет эту регистрацию, положительного экспертного заключения» - это означает, что устав деятельности РО и вид деятельности заставят переменить и согласовывать тексты с «независимыми экспертами»! Иначе не зарегистрируют. 
  • Статья 5: «Назначение центрального и регионального руководства РО властью» - это грубое вмешательство и тотальный контроль РО, причем такой договор религиозная организация  обязана подписать!
  • Статья 7: «В случае систематического нарушения действующего законодательства Украины…» - а это уже заведомо назначенное «нарушение» для РО – УПЦ МП, и для этого уже повешен ярлык «сотрудничество с представителями милитарно-террористических группировок», поэтому уже законно можно аннулировать РО: «государственный орган, уполномоченный осуществлять регистрацию устава (положения) этих религиозных организаций, инициирует в порядке, предусмотренном действующим законодательством, прекращение деятельности религиозной организации на территории Украины». Ну а  имущество такой РО уже понятно, куда денется. Так что, уже всем определено, как Богу молиться. 

По мнению творцов этого «закона», как следует из  «Пояснительной записки», правовыми нормативами его «Является Конституция Украины, Закон Украины «О свободе совести и религиозных организациях», Постановление Верховной Рады Украины «Об Обращении Верховной Рады Украины к Организации Объединенных Наций, Европейского Парламента, Парламентской Ассамблеи Совета Европы, Парламентской Ассамблеи НАТО, Парламентской Ассамблеи ОБСЕ, Парламентской Ассамблеи ГУАМ, национальных парламентов государств мира о признании Российской Федерации государством-агрессором».

В анализе Антикоррупционной Экспертизы эта законодательная инициатива  все же была оценена по достоинству: «Законопроект ограничивает право на свободу мировоззрения и вероисповедания, содержит признаки дискриминации и разделяет граждан Украины по религиозному признаку. Принятие этого законопроекта может привести к новым конфликтам в общественной и религиозной среде страны, а также негативно скажется на международном имидже Украины»

Но, тем не менее, религиозная обстановка остается критической, особенно в том, что касается верующих. Украинская Православная Церковь Московского Патриархата находится под государственным давлением, в СМИ против нее продолжается кампания бесконечной лжи и дискриминации; при попустительстве и поддержке власти радикальными силами  осуществляются разбои,  отбираются храмы у верующих, духовенство подвергается  гонениям, десятки священников убиты, сотни лишились места служения и были вынуждены выехать, верующим не позволяют осуществлять свои права: почитать святых Царственных мучеников, мирно проводить крестный ход и т.д. 

Нарушаются права не только канонической Украинской Православной Церкви Московского Патриархата. На Западной Украине (центр во Львове) не соблюдаются права местной конфессии -  Украинской Правоверной Греко-католической церкви (УПГКЦ), не путать с УГКЦ, хотя она и возникла в  ее лоне. По своему религиозному менталитету  – это борцы-антиглобалисты, выступающие против ювенальной юстиции и извращений; аскеты, с харизматическим служением, обрядами и иерархией такими же,  как и в УГКЦ, но находящиеся в  оппозиции к ним. 

УПГКЦ выступила против братоубийственной войны на Донбассе и против  чрезмерной политизированности Украинской Греко-католической церкви.  Когда в УГКЦ призывали собирать с населения деньги на войну и героизировать фашистов, то УПГКЦ выступила категорически против этого! Представьте себе, в самом центре бандеровского логова! Этого  им не могли простить ни сатанисты УГКЦ, ни местная власть. 22 июня 2015 года на безоружных священников и монахинь было осуществлено разбойническое нападение  –   «операция» в стиле американских боевиков-блокбастеров (окружение с собаками, захват, избиение и похищение священников), к проведению которой было привлечено более 200 вооруженных до зубов правоохранителей и радикалов. В результате «операции» епархия,  три храма, печатный центр были разграблены и осквернены, оргтехника и документы конфискованы. Священники (чехи и словаки) были арестованы и депортированы,   на других священников и мирян  – граждан Украины были заведены надуманные уголовные дела. Члены общины  – миряне и монахини  – до сих пор находятся под угрозами шантажа и расправы. 

Вот как нужно Богу молиться на Украине! Выводы делайте сами. 
 
 
P.S.  Редакция посчитала важным опубликовать текст и на украинском языке.

Як Богу молитися?


За останні 2 роки в українських реаліях це питання розглядається не як право особистого вибору, не в рамках морально-практичного практикума, або богословських тонкощів, а в політичному і законодавчому аспекті. Про ці закони і політичні ідеології буде йти мова.


Майдан переміг, демократія і свобода прийшла, економіка процвітає, на зовнішній і внутрішній політичній арені чергові перемоги «(перемоги), «слава Україні і її героям» вже прийшли, «вороженькі гинуть», «Україна – це Європа», а значить - високі соціальні стандарти і захищені права людини, одним словом, все відмінно... Залишилося державним мужам вирішити для жителів України тільки одну проблему – як Богу молитися? З точки зору моральності, можна було б тільки порадіти тому, що депутатам і керівникам моєї Батьківщини прийшло щире духовне прозріння, але, на жаль, результат їх діяльності – це те, що «Слава...» прийшла тільки до кладовища. Адже за офіційними даними ООН, Україна - одна з найбільш швидко вимираючих країн світу. 

За конституцією України, релігія відділена від держави, але чомусь у Верховній Раді під різним соусом постійно лобіюють закони, що стосуються однієї з найбільш численних конфесій – Української Православної Церкви Московського Патріархату, а саме закони, як її віруючим слід молитися Богу. Розглянувши ці закони, ми зрозуміємо сенс цілісної ідеологічної картини на Україні, ну, і, звичайно ж, зрозуміємо «як треба Богу молитися».


Претензії влади полягають у тому, що віруючі УПЦ МП не там і не так моляться, тому їх майно – монастирі (лаври), храми – необхідно відібрати і віддати в користування іншим конфесіям, наприклад, греко-католикам (УГКЦ), які є навіть не православними, і розкольникам, ніким у світі не визнаним серед Помісних Церков – філаретівцям УПЦ КП і «автокефальній церкви» УАПЦ. 

17 червня 2016 року до Верховної Ради було внесено законопроект про повернення в державну власність комплексів Києво-Печерської та Почаївської лавр, тобто головним православним святиням України повернути статус історико-культурних заповідників. Лаври також пропонується внести в реєстр пам'яток ЮНЕСКО. У документі це мотивується нібито неможливістю забезпечити збереження архітектурних пам'яток Української Православної Церквою, в чиєму користуванні знаходяться монастирі.

У проекті закону пропонується внести зміни до законів «Про охорону культурної спадщини» та «Про свободу совісті та релігійні організації». Ці зміни передбачають заборону на приватизацію даних об'єктів і переведення їх у державну власність. У проекті постанови Верховної Ради про зазначених монастирях пропонується «встановити порядок користування будівлями Києво-Печерської та Почаївської Свято-Успенської лавр, при якому всі громадяни України і всі релігійні організації будуть мати однакову нагоду доступу до користування цими пам'ятниками».

На сайті Верховної Ради ці документи відсутні, однак їх опублікували деякі видання.

Як наголошується, над законопроектами працювали Володимир Парасюк, позафракційні народні депутати і представники практично всіх парламентських фракцій і депутатських груп, крім «Опозиційного блоку». 

Український політичний феномен – бренд Парасюка, Савченко, Ляшко і т. д., – в першу чергу пов'язаний з русофобією, військової риторикою. Ну а в даному варіанті з Парасюка зробили ще і борця за «українську церкву», тобто за розкольників. 

«Легендарний» Парасюк, герой майдану, командир батальйону «Дніпро-1», депутат Верховної Ради по 122-му округу у Львівській області, відомий своїми скандальними заявами, бійками у Верховній Раді, казковим полоном і пораненням, коли на відеоконференціях він зі змінними місцями пов'язок дає інтерв'ю. 

Слухаючи ці інтерв'ю, неважко зрозуміти, що його інтелектуальних сил недостатньо для того, щоб хоча б озвучити подібні закони. Але цей закон просувають через розкручений бренд «патріота».

Відомо, що раніше, 16 травня, депутати Тернопільської облради звернулися до президента України Петра Порошенка, та уряду з вимогою відібрати в Української Православної Церкви Свято-Успенську Почаївську Лавру і перетворити її у Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник. Про це йдеться на офіційному сайті органу місцевої влади. За відповідне рішення під час засідання облради 12 травня проголосували всі 54 депутати, присутні у залі.

Депутати висунули на адресу УПЦ (МП) звинувачення в «благословінні війни проти України», в присутності «ворожих емісарів» і в розпалюванні міжконфесійної та міжнаціональної ворожнечі.

Члени Тернопільської обласної ради вимагають передати споруди Лаври у державну власність, щоб дати можливість представникам інших церков здійснювати там служби. У їх числі називають розкольницький «Київський патріархат» і Греко-католицьку Церкву. У документі це сформульовано як «відновлення конституційного права громадян на свободу світогляду і віросповідання в храмовому комплексі в м. Почаєві УПЦ (Московського Патріархату)».
Раніше голова Тернопільської облдержадміністрації, всупереч рішенню суду, власним розпорядженням «перевів» громаду УПЦ (МП) апостола Іоанна Богослова села Колосова в розкольницький «Київський патріархат».

Така практика не є поодиноким випадком, за останні 2 роки силою і протизаконно було захоплено понад 60 храмів УПЦ (МП). 

Ну а як же з конституцією в «Україна – це Європа» і правами віруючих? 
В конституції України в розділі «Про свободу совісті та релігійні організації» сказано наступне: 

«Стаття 3. Право на свободу совісті.

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або до неучасті у богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Стаття 5. Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави.

Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.

Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій...
Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань».

Як ми бачимо, на практиці, закони для «демократичної української» влади не писані.

Також великим законодавчим «шедевром» є нашумілий законопроект від 22.04.2016 № 4511 «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором».

Як на мене, то дуже символічна і дата появи цього «закону» - день народження Леніна! Творцями його є 16 депутатів – «ленінців» блоку П. Порошенко і Ю. Тимошенко.

Цікаво, що спочатку до назви цього законопроекту не були прикладені його зміст і пояснювальна записка, і вони з'явилися набагато пізніше у відкритому доступі на сайті Верховної Ради. 

Ось кілька витягів з тексту законопроекту та його аналіз: 

Стаття 1: «Встановити статус релігійних організацій, керівні центри котрих знаходяться в державі-агресора ... » - це означає повісити ярлик, узаконити беззаконня і, таким чином, «законно» грабувати і здійснювати політику війни – пошук внутрішнього ворога і боротьби з ним. І все це називається далі «захист національних інтересів».
Стаття 2: «Під державою-агресором у цьому законі слід розуміти держава, котра офіційно отримала цей статус, через визнання таким чином Верховною Радою України» - тобто право і свобода совісті віруючих тут повністю виключається.

Стаття 3: «Держава укладає відповідні договори (угоди) про особливий статус цих організацій» - тобто незалежно від бажання релігійної організації цей договір нав'язується.

Стаття 4: «Реєстрацію/перереєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, визначених статтею другою цього закону, здійснюється у визначений чинним законодавством спосіб, після проведення відповідної експертної оцінки реєстраційних документів незалежними експертами, та за умови надання ними державного органу, який здійснює цю реєстрацію, позитивного експертного висновку» - це означає, що статут діяльності РО і вид діяльності змусять змінити і погоджувати тексти з «незалежними експертами»! Інакше не зареєструють.

Стаття 5: «Призначення центрального і регіонального керівництва РО владою» - це грубе втручання і тотальний контроль РО, причому такий договір релігійна організація зобов'язана підписати!

Стаття 7: «У разі систематичного порушення чинного законодавства України...» - а це вже свідомо заздалегідь призначене «порушення» для РО – УПЦ МП, і для цього вже повішений ярлик «співпраця з представниками мілітарно-терористичних угруповань», тому вже законно можна анулювати РО: «державний орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту (положення) цих релігійних організацій, ініціює в порядку, передбаченому чинним законодавством, припинення діяльності релігійної організації на території України». Ну а майно такої РО вже зрозуміло, куди подінеться. 

Так ось, вже всім встановлено, як потрібно Богу молитися.

На думку творців цього «закону», як випливає з «Пояснювальної записки», правовими нормативами його «Є Конституція України, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», Постанову Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором».

В аналізі Антикорупційної Експертизи (Україна) ця законодавча ініціатива все ж була оцінена по достоїнству: «Законопроект обмежує право на свободу світогляду і віросповідання, містить ознаки дискримінації і розділяє громадян України за релігійною ознакою. Прийняття цього законопроекту може призвести до нових конфліктів у суспільному і релігійному середовищі країни, а також негативно позначиться на міжнародному іміджі України»

Але, тим не менш, релігійна ситуація залишається критичною, особливо в тому, що стосується віруючих УПЦ. Українська Православна Церква Московського Патріархату перебуває під державним тиском, в ЗМІ проти неї триває кампанія нескінченної брехні і дискримінації; при потуранні і підтримки влади радикальними силами здійснюються розбої, відбираються храми в віруючих, духовенство піддається гонінням, десятки священиків вбито, сотні позбулися місця служіння і були змушені виїхати, віруючим не дозволяють здійснювати свої права: почитати святих Царствених мучеників, мирно проводити хресний хід і т. д. 

Порушуються права не тільки канонічної Української Православної Церкви Московського Патріархату. Так, на Західній Україні ( у Львові) не зухвало порушуються права місцевої конфесії - Української Правовірної Греко-католицької церкви (УПГКЦ), не плутати з УГКЦ, хоча вона і виникла в її лоні. За своїм релігійним менталітету – це борці-антиглобалісти, які виступають проти ювенальної юстиції тазбочень; аскети, з харизматичним служінням, обрядами та ієрархією такими ж, як і в УГКЦ, але перебувають в опозиції до неї. 

УПГКЦ виступила проти братовбивчої війни на Донбасі і проти надмірної політизованості Української Греко-католицької церкви. Коли в УГКЦ закликали збирати з населення гроші на війну і героїзували фашистів, то УПГКЦ виступила категорично проти цього! Уявіть собі, в самому центрі бандерівського кубла! Цього їм не могли вибачити ні сатаністи УГКЦ, ні місцева влада. 22 червня 2015 року на беззбройних священиків і монахинь було здійснено разбойническое напад – «операція» в стилі американських бойовиків-блокбастерів (оточення з собаками, захоплення, побиття і викрадення священиків), до проведення якої було залучено понад 200 озброєних до зубів правоохоронців і радикалів. В результаті «операції» єпархія, три храми, друкарський центр були розграбовані і сплюндровано, оргтехніка та документи конфісковані. Священики (чехи і словаки) були арештовані і депортовані, на інших священиків і мирян – громадян України були заведені надумані кримінальні справи. Члени громади – миряни і черниці – до сих пір знаходяться під погрозами шантажу і розправи. 

Ось як треба Богу молитися на Україні! А висновки робіть самі.
 
 
Помочь порталу

  Оцените актуальность  
   Всего голосов: 1    
  Версия для печати        Просмотров: 774

Ключевые слова: протоиерей Олег Трофимов

html-cсылка на публикацию
Прямая ссылка на публикацию

 
  Не нашли на странице? Поищите по сайту.
  

 

Самое новое:     все >>>


Объявления:   все >>>

8 декабря
8 декабря 2017 года состоится пленарное заседание VII Искитимских Рождественских...
7 декабря
В Новосибирске на Рождественских Чтениях обсудят вопросы служения глухим людям...
22 октября
Возобновляет свою работу проект "Школа духовной безопасности"...
18.08 2017
Искитимская епархия просит оказать содействие в сборе экспонатов и сведений для создания...
Работа
В Епархиальное подсобное хозяйство села Новошилово требуются сотрудники...

Нравится Друзья


Популярное:

Подписаться на рассылку новостей






    Архив новостей:

Ноябрь 2017 (151)
Октябрь 2017 (173)
Сентябрь 2017 (182)
Август 2017 (151)
Июль 2017 (139)
Июнь 2017 (113)

«    Ноябрь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU  Каталог Православное Христианство.Ру
 Участник сообщества епархиальных ресурсов. Все православные сайты Новосибирской Епархии  службы мониторинга серверов

Яндекс.Метрика